За демократію через право

pravo

pravo

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ «ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО»
(ВЕНЕЦІЙСЬКА КОМІСІЯ)
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА

Доповідь, схвалена Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні
(Венеція, 25–26 березня 2011 року),

 

на основі коментарів, що їх надали:
пан Пітер Ван ДАЙК (член Комісії, Нідерланди)
пані Ґрет ГАЛЛЕР (член Комісії, Швейцарія)
пан Джефрі ДЖОУЕЛ (член Комісії, Велика Британія)
пан Каарло ТУОРІ (член Комісії, Фінляндія)

 

І. Вступ
1. Поняття «верховенство права» («Rule of Law») сукупно з поняттями
«демократія» та «права людини»(1) — це три підвалини, на яких була заснована
Рада Європи. У подальшому це поняття знайшло своє схвалення у преамбулі
Європейської Конвенції з прав людини.

2. Воно також закріплено у низці міжнародних документів щодо прав люди#
ни та в інших документах, що містять визначені стандарти.
3. Передумовою цієї доповіді виступає Резолюція 1594 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи («Принцип верховенства права») (див., зокрема,
пункт 6.2 стосовно Венеційської Комісії). Метою доповіді є виклад загальновизнаного чіткого розуміння поняття «верховенство права», завдяки чому міжнародні організації, а також національні та міжнародні суди могли б тлумачити і
застосовувати цю фундаментальну цінність. Саме тому характер розуміння цього поняття має бути таким, що уможливлював би його практичне застосування.
4. Від самого початку важливо зазначити, що, попри термінологічну
схожість, поняття «верховенство права» («Rule of Law») не завжди є синонімом
понять «Rechtsstaat», «Estado de Dіreito» або «Etat de droit» (чи терміна
«prJJminence de droit», який застосовує Рада Європи). Не виступає воно і синонімом ані російського поняття «верховенство закона», ані російського
терміна «правовое государство»(2).
5. Ця доповідь спрямована на те, аби мінімізувати розбіжності, що існують
між згаданими вище поняттями, особливо це стосується понять «Rule of Law»
(«верховенство права»), «Rechtsstaat» та «Etat de droit»(3).
6. Цю доповідь було схвалено на 86-му пленарному засіданні Венеційської
Комісії (25–26 березня 2011 р.).

ІІ. Історичні витоки понять «Rule of Law», «Etat de droit» та «Rechtsstaat»
7. Властивості, втілені у понятті «верховенство права», були предметом
дискусій упродовж багатьох століть, починаючи від античних часів. Платон
зазначав: «Закон є хазяїном уряду, а уряд є його рабом»(4).
Сучасне розуміння поняття «верховенство права» запровадив, зокрема, британський правник конституціоналіст, професор А. В. Дайсі у своїй праці «Introduction to the Study of the Law of the Constitution» (1885)(5).
8. Дайсі вважав, що існує два принципи, властивих британській конституції.
Перший, основний принцип — це суверенітет (верховенство) парламенту
(в такий спосіб було закріплено поняття представницької влади як основної характеристики демократичної держави). Другим принципом, який стримував
перший (але в контексті Об’єднаного Королівства не міг переважати над першим), було верховенство права.

__________________________________________________________________________

(1) Статут Ради Європи (ETS No. 001), зокрема його преамбула та ст. 3.
(2) Hiroshi Oda, «The Emergence of Pravovoe Gosudarstvo (Rechtsstaat) in Russia» 25 Review of Central and East
European Law 1999 No. 3, 373.
(3) Стосовно різниці між поняттями «Rechtsstaat», «Rule of Law» та «Etat de droit» та їхніми витоками див.:
M. Loughlin, Foundations of Public Law (2010), chap. 11.

(4) Plato, Laws, Book IV, 715 d; Complete Works, Cooper, John et al., Hackett Publishing Company Inc., 1997,
Indiana, p. 1402. Стосовно витоків поняття «верховенство права» в античні часи див.: M. Loughlin, Swords and
Scales (2000), chap.5; B. Tamanaha, On the Rule of Law: History, Politics and Theory (2004), chap. 1.
(5) 10-та редакція, 1959. Вступ E.C.S.Wade, London, MacMillan, chap. 4.

__________________________________________________________________________

9. Таким чином, Дайсі вбачав у верховенстві права стримуючий фактор (але
не остаточний контроль) та противагу теоретично безмежній владі (у британському контексті) держави над особою. Для нього принцип верховенства права
став результатом звичаєвого (твореного суддями протягом багатьох років) права (яке було не обов’язково кодифікувати у будь-якій писаній конституції). Для
Дайсі верховенство права мало три стрижневі риси. Перша: «Жодна людина
не може зазнавати покарання, окрім як у випадку явного порушення закону»,
який повинен забезпечувати визначеність та передбачуваність, щоб ним могли
керуватись громадяни при вчиненні дій чи веденні справ, і який не повинен дозволяти карати особу ретроспективно. Дайсі вважав, що «там, де має місце дискреція, є простір для свавільності». Друга риса: «Жодна людина не перебуває
понад законом» та «усі суспільні класи є загальнопідпорядкованими єдиним
приписам права». Третя риса: верховенство права повинно випливати не із писаної конституції, а із «звичаєвого (витвореного суддями) права».
10. Третя риса верховенства права, визначена Дайсі, не може вціліти в сучасному суспільстві, і хоча перша (законність та визначеність) і друга риси
(рівність перед законом) є осердям концепції, точка зору Дайсі на юридичну
визначеність не була загалом сприйнята через те, що він вважав: дискреційні
повноваження влади неодмінно призведуть до «свавільного» використання влади(6).
11. У першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною
концепцією тому, що архітектори «держави загального добробуту» тлумачили
Дайсієве заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ним
державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень.
12. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було
сприйнято. Проте її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром,
шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду.
13. Концепція «Rechtsstaat» зосереджується, за своєю назвою, набагато
більше на природі держави. Тоді як «the rule of law» («верховенство права») за
своїм походженням є наслідком судових рішень, «Rechtsstaat» («правна держава») походить з писаних конституцій (7). Головним теоретиком цього поняття був
Роберт фон Моль (1831). «Rechtsstaat» окреслювалося як заперечення абсолютистської держави, для якої характерним було надання виконавчій владі необмежених повноважень. Захист від абсолютизму мав забезпечуватися радше
законодавчою владою, аніж лише судами.
14. Французький підхід проглядається у Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Поняття «Etat de droit» (на продовження позитивістської концепції «Etat legal») менше наголошує на природі держави, розглядаючи саму державу
як гаранта основоположних прав, що закріплені в конституції, а не визначені законодавцем. Розвинуте на початку ХХ ст. Каре де Мальбергом поняття «Etat de
droit» («правна держава») включає конституційний (у судовому порядку) нагляд за звичайним законодавством (8).

__________________________________________________________________________

(6) З цього питання див.: Jeffrey Jowell, «The Rule of Law and its Underlying Values», in The Changing Constitution,
edited by Jeffrey Jowell and Dawn Oliver, 7th edition, Oxford University Press 2011; Kaarlo Tuori, The Rule of Law
and the Rechtsstaat, in Ratio and Voluntas, Ashgate 2011, chap.7, pp. 8 ff; Erik O. Wennerstr`m, The Rule of Law
and the European Union, Uppsala: Iustus F`rlag 2007, pp. 61 ff.
(7) Див.: Erik O. Wennerstr`m, Op. cit., p. 50.


_________________________________________________________________________
Перегляд детально: verhovenstvoprava
Фото: depositphotos

Творча людина, автор, журналіст, блогер, учень по життю. "Кожен має право на вибір і свободу вираження поглядів".

Залишити відповідь

*